О, панно Інно, панно Інно
Вже не виходите на двір ви
Між нами так стінно-берлінно
Розверзлась невідома прірва
Елітний ваш житловий комплекс
Стає таким неповноцінним
Вам личить так сльозлявий обрис
О, панно Інно, панно Інно,
Покійтесь в ванні й на дивані
Розшукуйте першопричини
Тамуйте прояви страждання,
О, панно Інно, панно Інно!
Межа буття, о ніжна Інно,
Товстіше стін, о Інно, панно..
А хтось кричить павлотичинно:
Сестра, несіть діазепама!
***
Ліричні герої ліричних книжок знають:
Пробач мені, мила, за натягнуту посмішку,
Тридцять років війни, і стілько ж - речмішку,
Пробач, що мене кидає в атаку. Волаю - "В атаку!"
Бо занесши сокиру - не відпустиш. Отак от.
І чинити вдається не мир, лиш війну.
Пробач мені низість благань і зухвальства вимог,
Та коли звикаєш до зброї і перемог
За родину, за любих, героїв, божевільних і бідних,
Вчителів, керівництво, за дурнів і безробітних,
Що з ясними очима скажуть
як жити,
лиш збери речмішок.
Пробач, що я не ліричний герой із ліричних книжок.
(Billy Childish)
СУМНИЙ ВІСЛЮК НА ЯКОМУ
СИДИТЬ УСМІХНЕНИЙ ЧЕРЕВАНЬ
кажучи як людина, що має свої забобони
і хто посів друге місце в змаганнях каное
серед юнаків шкіл мого району
(учасників було троє)
кажучи як людина, яка не захоплюється кіно
не читає щоденних газет і
тримає радіо в позиції "вимкнено"
кажучи як людина з дванадцятьма пломбами
хто має чотири бородавки і зношені постули
і одну п'ятірку по малюванню, зароблену
в школі для хлопців у сімдесят шостому
кажучи як митець сумнівної цінності
який римує всілякі обсцінності
кажучи як людина, яка вхопила медіатор the jam,
кинутий в натовп полом веллерзом (вокал, гітари)
з нагоди річниці весілля королеви із королем
(на розігріві грали якісь панківські батяри)
кажучи як людина, яка вирізала
ван гога без вусів і лежачого адмірала
яка брала у каменяра уроки
у королівських корабельних доках
кажучи як той, хто доношував чужі черевики доки
йому не виповнилося тридцять три роки
кажучи як той, хто виходив на полювання
за джонні роттеном тротуарами кінгз роуд
(на велосипеді в нетверезомму стані)
кажучи як той, в кого форма очей
нагадує рибок дрібних
в кого батьківські руки, і його ж плече,
і від когось іще пара ніг
знаю: правда може лише здійматися
схилами гір з коливань
і сліз віслюка на якому громадиться
усміхнений черевань
-- Біллі Чілдіш
ГЕНІЙ
я перестрівся з генієм сьогодні
років шести, сидів він мирно обік
в одному пасажирському вагоні
що берегом продовжував свій обіг
дивився у вікно на море сиве
і ліктями ліниво в крісло спершись
мені промовив він: "це некрасиво"
і я тоді це усвідомив впешре
-- Буковскі
ФРАГМЕНТИ ДЛЯ КУРТА КОБЕЙНА
За бурмотінням текстів слідом
В переклад вхреснулись пунктиром
Твоє "інкогніто лібідо"
Чи "Вигин крейдової шкіри"
І з м’ясом вирвані від тембрів
Слова стають все менші й ниці
Лежать в тілах патронних темряв
Як раз по стовбуру рушниці.
(Jim Caroll)
адольф гітлер, без нікого
збудував нову дорогу
не подасть ніхто цеглини
ні бетону, ні драбини
адольф гітлер, наодинці
пересовує границі
хоч навколо всі безгрішні -
йде війна вже триста тижнів
адольф гітлер, чесно слово
сам один рубає дрова
і вони згоряють в пічці
в польськім краї в Аушвітці
от би хто б його побачив
та байдуже всім ледачим
потім скличуть всі нараду
ой же горе, ой не радо
адольф гітлер, наодинці
застрілився із рушниці
бо крім нього жодній сви́ні
не спокутатись в провині
дощ несе в собі спраглу втаємничену дійсність
і сонливу покірність співчутливій планиді
прокидається з ним голос тихої пісні
і вологе тремтіння нагих краєвидів
поцілунком блакитним торкнувшися ледве
творить міфу первісного знов дивовижність
про інтимне поєднання неба з землею
і незмінно легку необмежену ніжність
це світанок плодів, що приносить нам квіти
і помазує нас сіллю бризок прибою
а в душі поміж громами буде бриніти
сум по тому, що нам не пізнати з тобою
це страшна ностальгія за втраченим щастям
і фатальна журба за минулим, а потім
неспокійний фантом неможливості завтра
і гаряча бентежність чутливої плоті
так любов прокидається в сірості ритму
наше внутрішнє небо тріумфально розквітне
та надії завжди обертаються сумом
споглядаючи мертві краплини на вікнах
первовічний мотив, що виводиш леть чути
і вірші, що розказуєш пошепки травам
коли серце безлюдне ридає, закуте
у безвихідно-чорний пентакль уяви
дощ в мені розливається тихо і гірко
як смиренна печаль нездійсненної мрії,
серця вічний тягар не відпустить до зірки,
що для мене, оплекана, в небі жевріє.
(Lorca)
НЕПОВНИЙ ПЕРЕЛІК РЕЧЕЙ, ЗДАТНИХ КЕРУВАТИ
КРАЇНОЮ КРАЩЕ, НІЖ НОВИЙ ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР
Тумба. Цебро. Яловична підлива.
Ґудзик. Дармовис. Щерба з кропиви.
Тремпель. Наперсток. Пляма вина.
Плектр. Прищіпка. Ручка дверна.
Ванна для ніг. Напівз'їдений дьонер.
Ложечник шкіряний. Висохлий тонер.
Зяблик. Насос. Шабатура. Скловата.
Лиса опудало придурковате.
Хустка. Баюра. Кавалок врна.
Гайка смушкова. Щелепа вставна.
Скопичення мулу. Пожухлі пелюстки.
Настінний годинник. Півметра мотузки.
Жук. Барабан. Препарат для очей.
Чіпси. Гортензія. Більшість речей.
** цебро = відро, щерба = суп, дармовис = брєлок
ложечник = футляр, шабатура = скринька, баюра = вибоїна
кавалок = шмат, врно = шерсть, смушкова = з вушками
-- Brian Bilston
ЛИСТ ЧОТИРНАДЦЯТИРІЧНОМУ СОБІ
просто вір у себе, мій друг
в тебе вийде усе, йди на ризики,
крім, хіба що, п'ятірки із фізики
власне, всіх точних наук
ще є кілька тобі заборон
як то: лижі, машини, дівчата,
і не думай там щось готувати
з несолоних гливких макарон
про свій бізнес ти навіть не мрій
і не пробуй співати в тональності
сторонися ти краще діяльності
де ніяк без ретельності дій
поживеш без домашніх рослин
не чіпай ковзанів і скейт-борду
ти не вивчиш гітарні акорди
і тебе не чекає Берлін
втім, якщо пощастить тобі дуже
станеш ти пересічним по праву
в непримітних обмежених справах
просто вір у себе, мій друже
-- Brian Bilston
ПОЛІТИЧНИЙ ПРОГНОЗ ПОГОДИ
з вами новини, і наостанок
щотижневий прогноз погоди
між партіями збільшується прохолода
імовірна туманність обіцянок
над урядовими центрами навис
циклон роздовбайства із півдня
що сягає рекордного рівня
незважаючи на високий тиск
через недбалість до всіх соцмереж
зі сходу йде фронт дезинформації
місцями ймовірне зростання інфляції
і безробіття теж
як і у інших країнах світу
потужні пориви ідіотизму
подекуди спалахи неофашизму
словом, типове німецьке літо
-- Brian Bilston
СПИСОК СПРАВ ДЛЯ РОБОТИ З ДОМУ
відкласти. затримати. позволікати.
постумніватися. вийти з кімнати.
поставити чай, почитати фейсбука
кота почесати тихенько за вухом
інертність, апатія і нерішучість
кота почесати, така його участь
пойорзати в кріслі. шість слів написати
розкласти пасьянс, знов кота почесати
встати. ввімкнути кондиціонера
дивитися довго на аркуш паперу
сказати, що тут треба інший підхід
кота почесати. зітхнути. обід
розставити правильно пріоритети
перевірити фейсбук. почитати газету.
написати, зім'яти, жбурнути в корзину
загладити разом кота і провину
нарешті навести порядок на кухні
доїсти салат. переставити кухлі
почати кросворд. не вгадати слова.
написати три речення, витерти два.
чай, кава, кіт, стіл, диван, декаданс,
крісло, салат, фейсбук, кава, пасьянс,
салат, кіт, диван, п'ять чаїв, десять кав,
скласти на завтра новий список справ
"в нас - шістдесят відсотків води"
читав він. чи не все одно?
чи може тому відчував він завжди
як неспинно іде на дно
-- Brian Bilston
"Фоловерів треба монетизувати"
Рекламу колись я побачив таку
Взяв пензля, почав їх усіх малювати
З водяними лілеями у ставку
-- Brian Bilston
Другу половину життя проводиш по цвинтарях,
Власне, як і наступні.
І може ті, хто щохвилини процвиндрює
Життя -- і не такі вже і дурні.
За спадами і підйомами,
За Світязями та Говерлами --
Ридайте (радійте) за більшими фантомами,
Ніж пам'ять за померлими.
Під бряцання сніданкової миски
В підвалах кухонь, де сама самітність
І на узбіччях стоптаних лиш бризки
Вологих душ байдужих домробітниць
Туман коричневі здіймає хвилі
Крізь тротуарів викривлених губ
Летять спідниці каламутно-білі
Пливе повітрям посмішка без цілі
Зникаючи на рівні темних труб
-- T. S. Elliot
в америці вчителював
у англії був журналіст
а вам все бігати стрімглав
позаду мене наче хвіст
у йокрширі я лектор, лиш
із тих знавців, що зі смаком
до перукарні - у париж
під чорним ковпаком
в німеччині - філософ я
сп'янілий рівнями прогресу
в альпійськім небі солов'я
я слухав з інтересом
тиняючись туди-сюди
під різні ритми йшов мій путь
дамаск, омаха, всі сліди
до чогось та й ведуть
в шкірі жирафа танцював
в оазисах під галас крику
знайдіть же мій меморіал
в гарячих схилах мозамбіку
-- T. S. Eliot
В сумних окопах й поза ними
Жалѝть зірок бадьоре стило
Сплітаю невеличкі рими
Що відлітають білокрило
На небо ніжно й невловимо
-- Richard Aldington
О, хлопче мій, вже сурми, сурми кличуть
На схилах гір і луках полонин,
Пожухле квітів польових величчя,
Тобі час йти, а я чекатиму один.
Та повертайсь додому літнім лугом,
Або засніженим цим долом по зимі
Я буду тут, хоч сонце або хуга,
О, хлопче мій, єдиний хлопче мій!
Та як ти прийдеш - всюди мертві мальви,
І я помру, як я помру колись,
Ти б мій спочинок вічний відшукати мав би,
І наді мною тихо помоливсь.
І я почую твій шовковий поступ,
І домовина сповниться теплом,
Як ти промовиш, ніжно, щиро, просто,
Як ти прийдеш - я буду спати тихим сном.
ПОРОЖНІ ЛЮДИ
I
ми лиш пусті тіла
ми всі опудала
гнемо додолу спини
у головах -- трина
сухих голосів в'язка
перешіптуємось боязко
беззмістовно і напівживо
як вітер в засохлих нивах
чи лапки щурів на битому склі
з порожніх льохів з-під землі
вигляд без форми, тіні безбарвні
скована воля, жести невправні
ті, хто з рішучістю на чолі
впав, у царство сну або мрій іду́чи
пам'ятайте нас -- якщо й взагалі --
не як втрачені, збурені душі --
як пусті тіла
чи опудала
II
очей боюся уві сні
та мертве королівство мрій
мені їх не покаже, ні,
ті очі -- відблиск на руїнах міста,
гілок гойдання, вітру кличне гасло,
ще більш віддалене і урочисте,
ніж зірка, що вночі погасла.
дай не наблизитись мені
до того королівства мрій
дай ми постати у вбранні
з хутра круків і пацюків -- і стій
собі на костурах у полі
віддай мене вітрам на волю,
дай ми
** це не остання зустріч в царстві тьми
III
тут -- мертва земля.
терниста земля.
тут кам'яні ідоли
сяють від дотику
благання слабкої руки
тут, де згасають зірки
чи правда,
що в іншому царстві встають
самі, не як ми, тремтіло
з губами, що створені для поцілунків,
та моляться кам'яним брилам
IV
нема тут очей.
очей тут немає.
лиш впалих зірок хвіст
у нашій долині,
у мертвій долині
розбитих щелеп
і втрачених королівств
останнє місце зустрічі
навпомацки і уникаючи слів
разом, біля річки, набряклої після злив.
незрячі, хіба знову з'являться очі
чи зірка вказівна нам шлях прокладе й
троянда столиста, у мрій королівство -
єдину надію порожніх людей
V
ой терне ж мій, терне, терне зелененький,
де ж ти, терне, зиму зимував, що й не розвивався?
між думкою й втіленням
рухом і вчинком
лягає велика Тінь.
-- бо Твоє є Царство --
між зачаттям та створенням
чуттям і відмовою
лягає велика Тінь.
-- життя ж бо задовге --
між бажанням і спазмом
правом і існуванням
сутністю і занепадом
лягає велика Тінь
-- бо Твоє є Царство
бо Твоє є -- життя ж бо -- бо Твоє є
ось так згине світ.
ось так згине світ.
ось так згине світ.
не з вибухом. З плачем.
It's just a day that cuts into the space
All yours, like your ID, and all your faults
Under a creaking sound of upright bass
A bum is dancing something like a waltz
Excited choir of near-station voices
On dirty platforms, full of trains and beers
In the commuter trains with loud noises
Another pack of people disappears
The rooks have perched on rusty town fences
And every roof their podium becomes
Intoxicated Kharkiv slowly dances
The city of its bastards and its bums
It's just a day, in dirty gutters buried
A day of rain that weaves into the air
And town pigeons - anxious and worried -
Are livid souls of bums, who perished here